Головне правило будь-яких командних стрибків, як-то групова акробатика або купольна, - бути безпечним і передбачуваним для всіх інших учасників. Високі швидкості падіння/польоту та прямий контакт із напарниками створюють додаткові ризики. А тому результат стрибка залежить від злагодженості (зістрибаності) всієї команди та індивідуальної роботи кожного окремо. Техніка парашутної акробатики відточується на землі!

Групова акробатика зараз - одна з найпопулярніших в Україні дисциплін. Вона передбачає, що парашутисти в спеціальних комбінезонах з ластами й захватами будують, а потім перебудовують у небі фігури на високій вертикальної швидкості - від 180 до 250 км/ч.

Ділиться групова акробатика на три основні напрямки:

Швидкісні перебудування

Команда парашутистів (найчастіше це 2, 4 або 8-way) за заданий час повинна скрутити максимально можливу кількість заданих фігур. Результат роботи фіксується оператором, який є частиною команди і фільмує весь стрибок. На змаганнях судді проглядають його відео й оцінюють техніку перебудувань, тому для таких стрибків парашутисти обирають контрастні рукавички, щоб не ставити під сумнів наявність контакту: лежала рука на захваті чи ні.

Змагання в цьому напрямку групової акробатики щорічно проходять в Україні та у всьому світі. Відома бельгійська 4-way команда HayaBusa у 2018 році встановила неофіційний світовий рекорд, повторивши в небі за 35 секунд - 62 фігури!

Перебудування у вільному падінні вимагають наполегливих тренувань. Спочатку всі фігури відпрацьовуються на землі на візках: парашутисти продумують кожен рух, будують ефективні і короткі переходи між фігурами, щоб заощадити час. Потім (в ідеалі) поставлений стрибок «проганяється» в аеродинамічній трубі. Деякі великі дропзони відкривають труби на своїй території, щоб забезпечити повний тренувальний процес. І тільки потім команда переходить до робочих стрибків.

Швидкісна побудова фігури

Завдання команди (найчастіше це 8, 10 або 16-way) - за найменший час зібрати в небі фігуру й утримати її декілька секунд.

Великі формації, або Big-Way

Кількість учасників може доходити до сотень людей. За час вільного падіння вони повинні зібрати велику фігуру, а іноді - і перебудувати її.

У випадку big-way стрибки можуть виконуватися з декількох літаків одночасно і з більшої висоти. У кожного парашутиста у фігурі - своє, чітко визначене місце, до якого він має акуратно (поспішність може зруйнувати всю формацію, а це небезпечно за такої кількості учасників) прийти й покласти руку на захвати сусідів.

Тому команда довго і ретельно відпрацьовує фігури на землі. Якщо ви побачите, що пара десятків людей на дропзоні валяється в траві, знайте: вони не відпочивають, а тренуються :)) Доти, поки кожен не запам'ятає своє місце і траєкторію підходу до нього, і навіть кольори костюмів, ранців і шоломів своїх сусідів. А безпосередньо перед стрибком учасники формації знову і знову прокручують послідовність дій «в голові».

Купольна акробатика в Україні менш популярна, ніж групова, але в усьому світі вважається одним із найбільш видовищних напрямків парашутного спорту. Це теж командна робота і теж у небі, але вже під відкритими парашутами. Кінцева мета учасників - побудувати різні фігури з розкритих куполів, які торкаються один одного. У цьому полягає основний ризик: висока ймовірність зіткнення у повітрі і «зав'язки» парашутів.

Щоб зрівняти швидкості роботи, всі парашути учасників купольних формацій мають бути стійкі до звалів та ідентичні: в ідеалі - за розмірами, завантаженням і виробником. Серйозні команди апгрейдять парашутну техніку: фарбують деякі ряди строп, виводять кишеню медузи на обидві сторони ранця, ставлять клеванти жорсткої форми тощо.

У звичайних стрибках (за винятком хіба що свупу) стрибок ділиться на дві частини: спочатку - вільне падіння, потім - пілотування парашута. У купольній акробатиці парашутисти пропускають перший етап і розкривають купол під хвостом літака, щоб було достатньо часу для побудови і перебудови фігур.

Групова акробатика купольного типу охоплює два основних напрямки:

Перший - перебудови

Фігури будуються в заданому і відпрацьованому на землі порядку. Перш ніж перейти до наступної фігури, спортсмени роблять повний розпуск, тобто робота виконується з нуля. На змаганнях з 4-way перебудови група з чотирьох спортсменів (плюс оператор, без нього нікуди) за дві хвилини повинна скласти максимальну кількість фігур, обраних суддями з 14 можливих.

Другий - ротація

Фігури теж перебудовуються, але вже без повного розпуску. Верхній спортсмен переходить вниз і подає свій парашут нижньому учаснику для стикування. Наприклад, в 4-way ротації потрібно побудувати максимальну кількість фігур за заданий час, який починає відлік зі створення першої фігури - «етажерки».

Кількість учасників Canopy Relative Work, або Canopy Formation, не обмежена. Це можуть бути як два парашутисти, так і сто - світовий рекорд 2007 року.

Найпопулярнішими елементами парашутної акробатики у Canopy Relative Work вважається етажерка - це базова фігура, в якій верхній скайдайвер тримається ногами за передні центральні стропи парашута або за вільні кінці підвісної системи нижнього парашутиста; з неї будуються інші фігури - віяло, дзвін, якір.

До учасників купольних формацій, їх спорядження та психологічної підготовки в усьому світі висуваються дуже високі вимоги. Вони повинні знати (і розуміти!) аеродинаміку парашута, вивчити всі особливості свого купола і вміти ним керувати, не втрачати голову у стресових ситуаціях. Від плану стрибка, складеного на землі, відступати заборонено.

Парашутна акробатика в Києві й Україні розвинена саме в напрямку Relative Work, тобто побудови фігур у вільному падінні. Купольна акробатика як більш небезпечний вид скайдайву у нас не така популярна: спортсмени віддають перевагу швидкісному пілотуванню.

У новому парашутному сезоні 2020 на аеродромі Бородянка буде працювати літак L-410, який якнайкраще підходить для виконання стрибків на групову акробатику.