Жарт! Як і інші напрямки у скайдайві, фріфлай вимагає чіткого дотримання правил безпеки - якщо не більше за інші. Річ у тому, що стрибки в цій парашутній дисципліні виконуються на надвисоких швидкостях падіння: від 250 кілометрів на годину та вище.

А це означає, що в разі зіткнення у вільному падінні ризик отримати серйозну травму у спортсменів набагато вищий, ніж у груповій акробатиці - хоча насправді у будь-яких командних видах парашутного спорту ризики у порівнянні з соло тільки зростають. Тому FreeFly відносять до однієї з найнебезпечніших дисциплін у скайдайві. У будь-якій позі спортсмену потрібно максимально чітко контролювати кожен рух і напрямок підходу.

Останнім часом у фріфлай-течії спостерігається тенденція до встановлення жорстких правил, вдосконалення індивідуальних навичок перед допуском до парних стрибків.

FreeFly - досить молодий вид скайдайву. Міжнародна комісія з парашутного спорту лише 2000 року визнала його окремою дисципліною, і тоді по всьому світу були проведені перші офіційні національні та міжнародні чемпіонати FreeFly.

Останніми роками стрибки фріфлай в Україні стають дедалі популярнішими. Це дуже видовищний напрямок скайдайву, який дарує неповторне відчуття свободи. А деякі досвідчені фріфлаїсти скажуть, що це ще і особливий спосіб життя 🙂

Перевага Фріфлай - у тому, що кожен стрибок стає неповторним. Можна стрибати одному, удвох, учотирьох, формації, вниз головою, хед-ап, бек-флай. З вертольота, в рампу літака, у бічні двері, з повітряної кулі. Аби за спиною був парашут.

• Соло. Так-так, як би новачкам не набридло знову стрибати на самоті, але деякі елементи FreeFly-стрибка доведеться відпрацьовувати без партнерів. Особливо на початкових етапах навчання, після тренувань в аеродинамічній трубі або для поліпшення навичок.
• Командний FreeFly. Сюди відносять стрибки, в яких беруть участь три парашутисти (два перформера й оператор). До змагань вони готують довільну програму, а шляхом жеребкування визначається пул обов'язкової програми, що складається з раніше відомих елементів.
• Big Way. Це коли фріфлай стрибають понад чотири спортсмени. Як правило, вони будують і перебудовують у вільному падінні фігури в позах стоячи або на голові. Найбільша Big Way формація HeadDown була поставлена у 2015 році в США на Skydive Chicago, в ній брали участь 164 парашутисти. Цей світовий рекорд досі не побитий.
• Найбільша Big Way формація HeadUp була поставлена у 2019 році - там же, на Skydive Chicago, і в ній брали участь 84 парашутисти.
• 3D-формація. Серед скайдайверів ходить жарт, що справжні фріфлаїсти стрибати на животі бояться, хоч ніколи в цьому і не зізнаються :)) Тому до 3D-стрибків вони залучають «пузофлаєрів» з групової акробатики. Два або більше груповики падають у фігурі в класичній позі на животі, а фріфлаїсти «стикуються» з ними в HeadDown і/або HeadUp.
• Насправді цей вид фріфлая виділений в окремий напрямок, який називається Sequentials.

Досвідчені спортсмени збирають в небі фігури, де всі можуть перебувати в положенні HeadDown або HeadUp, а також комбіновано - одні в HeadDown, а інші в HeadUp.

Вимоги до індивідуальної техніки фріфлаїстів - набагато вищі, ніж до груповиків. Вони повинні добре розуміти аеродинаміку вільного падіння і вміти падати практично в будь-якій позі: на животі (це традиційне положення тіла у стрибках з парашутом), на спині - BackFly, вниз головою - HeadDown, або вниз ногами - HeadUp, а на більш просунутих рівнях - переміщатися відносно групи вертикально і горизонтально. Причому жодна з цих поз не «консервується» на весь час вільного падіння: фріфлай передбачає часту зміну швидкостей і положення тіла.

І все це називається Dynamic Flying - від однойменної дисципліни в аеродинамічній трубі, з якої, до речі, вже проводяться чемпіонати світу. Ця дисципліна стала Олімпійським видом спорту і об'єднала всі елементи польотів у фріфлай, як в небі, так і в аеродинамічних трубах.

Оскільки більшість парашутів не призначені для розкриття на високих швидкостях, фріфлаїсти повинні вміти перевернутися перед розкриттям на живіт, щоб уповільнити як горизонтальне, так і вертикальне падіння. Фактично - фріфлаїсти повинні вміти все, і навіть трошки більше!

Навчання фріфлай відбувається тільки під керівництвом досвідченого інструктора. В ідеалі окремі елементи кілька годин «проганяються» в аеродинамічній трубі.

Допуск до FreeFly навчання може видати тільки інструктор. Для цього потрібно як мінімум закінчити курс AFF, пройти курс RW - він дає навички вільного падіння на животі, контролю висоти і стабільності тіла, орієнтації в просторі, допомагає звикнути до високої швидкості і групової роботи з партнером.

Намагатися стрибати фріфлай без спеціального навчання, особливо в парі - небезпечно!

Зазвичай тренувальні стрибки для новачків стартують з постановки індивідуальної техніки, соло можуть чергуватися зі стрибками з фріфлай-інструктором. Далі комплекси фігур вчаться крутити у двійці з партнером, з обов'язковим розбором стрибка на землі. І тільки після цього можна отримати допуск до тренувань стрибків у біг-вей командах.

На аеродромі Бородянка працює FreeFly-школа, в якій можна як навчитися цієї дисципліни з нуля, так і підготувати команду до змагань. Її очолює рекордсмен Європи з фріфлаю та учасник багатьох міжнародних фріфлай-івентів Олег Лагуза. На початку парашутного сезону 2020 під його керівництвом спортсмени планують проведення на DZ Boro спортивних зборів - якщо ви хочете вчитися стрибати FF, не пропустіть цю подію!